Напрямок: хатха-йога
Тривалість заняття: 1.5 години
Рівень: підходить для всіх
Досвід викладання: близько 6 років
“Я взагалі ніколи не планувала бути викладачкою”
Я практикую йогу вже сім років, а викладати почала менше ніж за рік після того, як сама вперше прийшла на заняття. Це сталося не тому, що я хотіла викладати. Навпаки — я взагалі ніколи не планувала бути викладачкою.
Навчаючись в Академії мистецтв ми з друзями виграли грант, щоб облаштувати на нульовому поверсі гуртожитку коворкінг. Ми спроектували великий простір, більшу частину якого займав світлий зал з великими вікнами. Друзі почали просити проводити там йогу. Я відмовлялася, тому що не малал на той момент серйозної підготовки і повноцінного навчання. А з підтримкою і вірою друзів я погодилася спробувати. І сталося диво: кожного разу зал був повний. Мінімум п’ятнадцять людей. Чесно кажучи я сама не розуміла, чому вони приходять. Але люди продовжували регулярно відвідувати наші практики.
Довгий час йога була для мене «на фоні». Я асоціювала себе з мистецтвом: виставки, резиденції, живопис. А йога була поруч, як щось постійне і регулярне. Лише півтора року тому я вирішила: окей, тепер я справді викладаю. Відклала мистецтво й залишилася тільки з йогою.
Моя база — аштанга-йога. Традиційна аштанга в стилі Паттабхі Джойса: сувора практика, серії, які робиш щодня. Це важко, але вона дуже круто готує тіло й формує фундамент. Пізніше я вчилась йогатерапії, завдяки цьому маю розуміння правильної відбудови асан. Це дало класну основу.
Але викладаю на даний момент хатху. Вона дозволяє мені спрощувати і поскладнювати послідновності, творити, але на міцній аштангівській основі: постійне дихання, увага до переходів, правильна відбудова асан. Для мене практика — це як танець: рух безперервний, але в ньому є і структура, і увага до деталей.
Головне у викладанні для мене — безпека. Я багато говорю під час занять, пояснюю навіть у простих формах. Тому що сама отримала чимало травм через поспіх. Я хочу, щоб люди залишалися здоровими. Але ще важливіше — щоб вони відчували тишу і зв’язок із собою після практики. Це мій головний критерій.
Йога для мене не закінчується на килимку. Вона триває в житті. Їсти — і бути присутньою лише в цьому. Говорити — і бути в розмові. Дихати — і відчувати цей момент. Це і є йога поза килимком.
Мій принцип у житті — співчуття. Навіть коли хтось дратує чи провокує, якщо на хвилинку подивитися глибше, можна зрозуміти першопричин. І тоді злість зникає, лишається тільки розуміння і співчуття.
Моя улюблена книга — «Автобіографія йога» Парамаханси Йогананди. Це надихає. Я її всім раджу. Це, до речі, була настільна книга Стіва Джобса.
Я вірю в те, що кожна людина має величезний потенціал. Життя унікальна можливість і чудова нагода розкрити його.
Йога — один із найсильніших інструментів для реалізації цього потенціалу. Асани — це тільки вершина айсберга. Справжня Йога починається тоді, коли зявляється вміння керувати своєю увагою і диханням.
На цьому шляху дуже важливо мати вчителя і парампару. Для того щоб вести за собою учнів — потрібно чітко і впевнено знати куди ти власне сам рухаєшся. Вважаю що мені сильно щастить з вчителями, я практикую в традиції Крія йоги, мій Гуру Шайлендра Шарма. Викладати і складати послідовності мене навчив і продовжує вчити Володимир Ткаченко.
