Напрямок: він’яса / флоу-йога
Тривалість заняття: 1 год 15 хв
Рівень: підходить для всіх
Досвід викладання: 14 років
“Моя практика — це динамічний флоу і силова медитація: через рух — у тишу”
Я в “108” не так давно, і коли мене питають про мій стиль, я чесно зізнаюся: назва народилася рандомно. Ми кажемо “Morning Vinyasa/Evening Flow”, але насправді це концентрат різних шкіл: силова йога Індри Сідерського, трохи хатхи, іноді — ледь-ледь кундаліні. Я люблю динаміку, тож ми рідко затримуємося в статичних позах: потік веде дихання і значна увага до переходів. Мета проста — зробити в голові простір. Особливо зараз, під час війни, це відчувається доречним: я завожу людей у стан «силової медитації», де тіло працює, а розум заспокоюється.
Мій клас починається з короткої пранаями, далі — м’який розігрів (варіації сур’ї намаскар, не обов’язково класичні), і ми переходимо до зв’язок: стоячі, баланси, скрутки, інколи — “неіснуючі” асани, тобто мої варіації. Усередині — мікроробота м’язів: десь більше сили, десь функціональна динаміка. Завершуємо сидячими/лежачими позами, скрутками і довгою шавасаною — я дуже повільно повертаю групу з практики, щоб тіло і нервова система встигли інтегрувати досвід. На моєму класі мінімум відволікань: без пляшок води, без “поправлю зачіску й повернусь” — ці 75 хвилин ми тотально “тут і зараз”.
Я працюю з дуже різними людьми — і з просунутими, і з тими, хто приходить вперше. Перед стартом завжди питаю про очікування, стан здоров’я, і відштовхуюся від групи. Якщо в залі два-три новачки — практика буде під них; у кожній асані є варіації, і кожен має свій безпечний вхід.
Мій головний принцип — безпека і корекції. Я багато проговорюю нюанси і не боюся правити руками. Краще вийти на “нульове плато”, ніж нашкодити. Я про процес, а не про результат. Йога — не змагання і не марафон стійок на руках. Важливо кайфувати в моменті, а не чекати «ідеальної» асани.
Поза килимком для мене йога — це баланс без крайнощів. Я можу ввечері випити келих вина, потанцювати на підборах, а вранці — бути присутньою на килимку і чесною з собою. Мій девіз — «бути в моменті» і пам’ятати: тебе вже достатньо. Я вірю у «бумеранг» — не стільки в карму, скільки в просту справедливість: що віддаєш — те і повертається.
Мене надихають люди. Очі, які спалахують, коли вперше виходить бакасана. Ті, хто приходять о 7:30 ранку після обстрілів. Чоловіки, яким часто важче, але вони вперті. Мої студенти 55–60+, які роблять речі, від яких дух перехоплює. У моменти виснаження мене заряджають донька-підліток, чоловік, друзі — і маленькі добрі новини, які я навмисно шукаю щодня.
Поза йогою я обожнюю театр (можу ходити на одну й ту ж виставу по кілька разів), читати, подорожувати й організовую ретрити в Україні та світі. Люблю спорт і серфінг (так, я ще не вмію плавати — і саме тому люблю порівнювати серфінг із йогою: та сама історія уваги і балансу, тільки на дошці).
Що пораджу подивитися/почитати? Документальний фільм “Bikram” — дуже чесна історія про шлях практиків і явище «гарячої йоги». З книг порадила б — “Йога – дорогоцінність для жінок” та “Жіноча йога і цикл Місяця” Гіти Айенгар: – книги про особливості йоги для жінок.
Я хочу навчити людей зняти очікування з себе і практики, дати йозі другий шанс, якщо з першого разу «не зайшло», і відчути, що головне відбувається не в ідеальній позі, а в тому, як ти дихаєш і залишаєшся з собою — прямо зараз.
